Межа між азартним гравцем і залежним доволі тонка, тому проґавити момент її перетину дуже легко. Найкращий спосіб цього уникнути – знати характерні риси лудоманії і вчасно допомогти хворому.
Спеціально для наших читачів, доктор медичних наук і завідувач кафедри медпсихології Національного медичного університета ім. Богомольця Олег Чабан розповів на що звернути увагу в першу чергу.
Найпомітніше лудоманія торкається соціальної сфери залежного. Людина стає більш егоїстичною. На відміну від звичайного гравця, що отримує задоволення від гри і не шкодить цим своєму оточенню, лудоман не зважає на будь-які зауваження з боку родини чи друзів, тим самим завдаючи значного удару по їх матеріальному та психологічному стану.
Навіть після фатального програшу, віра у можливість відігратися буде сильнішою за здоровий глузд. Залежний гравець поставить останнє, а в найгіршому випадку – винесе з дому техніку чи інші цінності з метою їх продажу чи застави у ломбарді. І піде робити ставки.
На ігрову залежність частіше страждають дорослі люди та пенсіонери. Хоча, зауважує доктор, раніше вважалось, що лудоманія в першу чергу загрожує дітям і підліткам, тобто ще несформованим особистостям з недостатнім життєвим досвідом.
Ще одна категорія людей, що входить до групи ризику – особи з набутою безпорадністю. До таких відносять тих, хто не має освіти, ніколи не працював, досі повністю або частково знаходиться на забезпеченні батьків. Сценарій стандартний: поставив кілька гривень, раз виграв значну суму і загорівся ідеєю, що так можна заробляти. Така думка –перший крок до ігрової залежності.
Статистика невтішна, більшість лудоманів – чоловіки. Це пов’язують із тим, що чоловіки не обтяжені сімейним побутом, дітьми, тобто почувають себе більш вільно.
Також залежність від ігор загрожує одинакам. Особливо, якщо вони вже мають залежність від гаджетів чи інтернету.
Насправді, лудоманія несе шкоду не лише залежному та його оточенню, а й самим операторам азартних ігор. Це створює негативний образ для всієї індустрії. Тому ліцензовані оператори вживають заходи для того, щоб гравець не перетнув межу під час гри.
